В останні дні листопада, учні 9 класу Жукотинської гімназії разом із священником вшанували пам'ять жертв голодомору біля пам'ятного хреста,і настоятель храму села Жукотин відправив панахиду за загиблими від голоду українцями.
Учні у своїх віршах згадали події тих днів:
Сталося це літа Божого,
Яке запам'ятається кожному
Навічно, важко, гірко.
Сталося це літа Божого 1933-го.
Пекельні цифри і слова
У серце б'ють неначе молот.
Немов прокляття ожива
Рік тридцять другий...
Голод... Голод...
У люті сталінській страшній
Тінь смерті шастала по стінах.
Сім мільйонів (Боже мій!)
Недолічилась Україна.
Улюблений і щирий мій народе,
не зрадь могил згорьованих дідів, -
Зазнавши мору і колючок дроту,
вони не дожили заповітних днів.
Згадайте нас, бо ми ж колись жили.
Зроніть сльозу і хай не гасне свічка.
Ми в цій землі житами проросли,
щоб голоду не знали люди вічно
Comments